пʼятниця, червня 5

8 ЧЕРВНЯ 2020 - 165 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ 
НАТАЛІЇ КОБРИНСЬКОЇ 

(08.06.1855 – 22.01.1920)

   Наталія Іванівна Кобринська – видатна українська письменниця, публіцистка, громадська діячка. Одна із матерів українського фемінізму. Народилася 8 червня 1855 року в с. Белелуя Снятинського району Івано-Франківської області. Вона походила з висококультурної священичої родини Озаркевичів, яка здавна тягнулася до творчості. Освіту здобула вдома. 
      Дід Наталії – Іван Озаркевич – відомий як перший популяризатор творів письменників України в Галичині, ініціатор українського театрального аматорства, автор і постановник п’єс Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ’яненка, Степана Писаревського та ін. Батько - депутат галицького сейму та австрійського парламенту, громадський діяч - писав вірші. Йому Наталя завдячує знанням польської, німецької, французької мов. 
     Наталя Кобринська є прикладом становлення світогляду української жінки на грунті літератури, що згодом стала її основним знаряддям у здійсненні найголовнішої справи життя, полем її діяльності, яке, за її твердим переконанням, повинно дати свої плоди - допомогти українській жінці побачити і зрозуміти своє підпорядковане становище. Втіленням в життя цих ідей стало заснування Кобринською першого «Товариства руських жінок» у грудні 1884 року. 
     І як найбільший його здобуток - альманах «Перший вінок» за редакцією Кобринської та Олени Пілки. Альманах увійшов в історію української літератури як перша письменницька жіноча антологія. 

    Перші белетристичні писання Кобринської мають характер образків реального життя, з сильно зазначеним соціальним характером. Сюди належать із друкованих: «Шуминська», «Задля кусника хліба», «Судія», «Стара Янова» та інші. 

Ось декілька оповідань, які входять до книжки
«Вибрані твори»: 

     «Пані Шумінська» - сімейна сага написана у формі спогадів шістдесятилітньої попаді Шумінської, матері чотирьох дітей, котра при в’язанні панчішки згадує все своє життя, свої надії й сподівання від нього. «Вона хотіла, щоби всі її сини були попами, а доньки попадями та щоби всі добре та в достатку жили». Проте усталене, традиційне життя попівської родини несподівано руйнує «дух часу», який докорінно змінив погляди й інтереси її дітей. Старший син відмовився від священичого сану і став професором; донька захопилася читанням книжок; наймолодший син зробився атеїстом та проповідником ідей людської свободи й рівності, а юна внучка висловила намір стати вчителькою. Дух часу відкрив перед очима старої Шумської разючий контраст поміж колишніми мріями й теперішніми реаліями, породив конфлікт інтересів поміж нею та її дітьми – й вніс у її внутрішнє єство сум’яття, смуток і біль. 
   Провідну ідею оповідання «Задля кусника хліба» письменниця сформулювала сама: «Жінка виходить замуж не по волі серця, а зневолена силою економічних обставин». Донька священика Галя, молода й напрочуд красива дівчина, по смерті батька не може влаштувати особистого життя й заходить у безвихідь. Її мрії – «здобути любов правдиву, аби досягнути кращої долі» – не збуваються. Майнові, станові й родинні передсуди стали на перешкоді щасливому заміжжю дівчини. Поневіряючись з місця на місце, «задля кусника хліба» вона змушена вийти заміж за сільського вчителя Антона. Та чи будуть вони щасливі?....

     Отже, проза Наталі Кобринської є помітним, складним і цікавим явищем у мистецькій палітрі 1880-х років ХІХ – початку ХХ століття. У її творчості спостерігається рух від реалізму до модернізму, який, однак, поступовим не був. З одного боку, письменниця йшла в руслі іманентних розвиткові української літератури тенденцій (модерністські пошуки, психологізм), з іншого, – збагачувала прозу оригінальною образністю з царини народної міфології й фольклору, зі сфери містичного й позареального. Глибокий зондаж у психологію особистості дав їй змогу оприявнити найтонші порухи людської душі, показати її особливе життя у комплексі психофізичної діяльності індивіда, до якого вона підійшла з витонченим художнім інструментарієм.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар