четвер, травня 21

День вишиванки

     Сьогодні, 21 травня, в Україні відзначають День вишиванки. Дата проведення — щороку в третій четвер травня. Тож не забудьте одягнути сорочку на навчання чи на роботу. Свято покликане популяризувати українську культуру і традиції. Вишита сорочка вважається одним з найбільш старовинних українських атрибутів. 

     Вперше День вишиванки запропонувала відзначати одна студентка Чернівецього університету, надихнувшись прикладом свого друга, який постійно носив вишиту сорочку в повсякденному вбранні. У 2006 році вперше відбулось це скромне свято — частина студентів університету та його викладачів підтримали ініціативу і прийшли на навчання у своїх вишиванках. Тепер же — їм ми завдячуємо появі такого яскравого свята, масштаби якого щорічно зростають. 

    Історія вишивки на теренах України має не одну тисячу років. Особливого ж значення набула в останні кілька століть. Переважно, вишивали дівчата. До весілля готували спеціальну скриню, у якій роками збирали посаг. Найбідніша дівчина мала 30-40 сорочок, середнього достатку 50-70 сорочок, а багата – 100 і більше.
      За повір’ям, сорочку для немовляти мала вишити мати або бабуся. Під час тонкої роботи майстрині співали пісень і молилися. Вірили, що так сорочка стає оберегом. Сорочки для жінок пряли тільки з конопель або льону. Вважалося, що ці рослини захищають майбутню матір і її ще не народжене дитя. 

     У вишивці сакральне значення має все — від ниток, походження тканини до орнаменту, кількості стібків і кольору. Найдавнішою є вишивка білим по білому. Але рукоділлю передувала довга процедура. Нитки вибілювали 3 роки.
     Вишиванка вважається оберегом від усього лихого, що може статися в людському житті. Вона є символом краси та міцного здоров’я, а також щасливої долі. В Україні вишиванка теж символізує і родинну пам’ять, вірність та любов у сім’ї. Експерти вважають, що український народ намагається закодувати щастя, долю, життя та волю в орнаменті вишиванок.



     У 19-му столітті Іван Франко почав поєднувати вишиванку з європейським костюмом і започаткував своєрідну моду. Сучасники згадували: «Де б він не з’являвся, неодмінно привертав увагу своїм піджаком та вишиваною сорочкою поміж пишних комірців та краваток». 

            У кінці 19 століття про український традиційний одяг заговорила вся Європа, яку важко чимось здивувати. В 1876 році Олена Пчілка видала альбом українських вишивок. Українські орнаменти зачарували тамтешніх модниць, а в самій Україні розпочалися перші наукові дослідження вишивки. 


     Крім бажання зберегти уявлення про національний одяг, День вишиванки переслідує своєю метою зберегти і традиції її створення і носіння, а також історію національного костюма.
    Найдавнішу згадку про вишиту сорочку було знайдено під час розкопок на Черкащині — її від датувався 6 сторіччям до нашої ери! Тож одяг цей носили ще трипільці, про що свідчить зображення чоловіка у вишиванці. Усвідомлення такої історичної спадщини вражає та захоплює і спонукає з особливою повагою ставитись до сорочки — яку не можливо вважати просто одягом.
   Кожен регіон України – неповторний у своєму виконанні вишиванок. Майстрині у різних місцевостях по різному використовували техніки вишивки, а особлива відмінність полягала саме в орнаментах. В кожній області можна прослідкувати свої, неповторні вишиванки.



Крилаті вислови про вишиванку, або як її просто називали в народі – сорочку:
  • Бідний на сорочку старається, а багатий і кожуха цурається.
  • Як мати рідненька, то й сорочка біленька. 
  • Рукави — як писанка, а личко — як маків цвіт. 
  • Хочеш сорочку мати — не треба зівати.
  • До Великодня сорочка хоч і лихенька, аби біленька. 
  • З світу по нитці — голому сорочка. 
  • Трясця тим багачам, що багато сороччя, а в мене одненька, та щодня біленька.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар