четвер, квітня 23

23 КВІТНЯ 2020 - 100 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГРИГОРІЯ ТЮТЮННИКА

(23.04.1920 - 29.08.1961)

    Григорій Михайлович Тютюнник – видатний український письменник, прозаїк, поет. Народився 23 квітня 1920 року в селі Шилівка Зіньківського району, на Полтавщині. 
   З 1938 року – студент Харківського університету, навчання в якому перервала війна. Добровольцем пішов на фронт, двічі його тяжко поранено, двічі тікав з полону, брав участь у діях партизанських загонів – на території Кіровоградщини та Чехословаччини. У 1946 році закінчив Харківський університет і працював за призначенням учителем української мови та літератури у Львівському технікумі культосвіти, а згодом – у школі в селі Кам’янка-Бузька на Львівщині.
   З осколком під серцем він невтомно працював у післявоєнний час, з 1956 року був співробітником журналу «Жовтень». Власне, у Львові письменник залишився назавжди.

   Вершиною творчості Григорія Тютюнника став роман «Вир». У цьому творі він хотів показати українське село напередодні війни – у першій книзі, у другій – під час війни, у третій – післявоєнне життя. Перша книга роману була опублікована в журналі «Жовтень» у 1959 році. Незабаром була написана друга книга. Коли рукопис був уже у видавництві, письменник раптом просить не друкувати її – він підготував інший варіант. Г. Тютюнник наполегливо переробляв книгу й радів, що виходило краще. Але не встиг надіслати дороблений рукопис редактору – перешкодила смерть. Друга книга роману побачила світ у 1962 році, а у 1963 роман був відзначений Шевченківською премією.
   У 1983 році український режисер Станіслав Клименко зняв за романом письменника художній фільм «Вир».

                                       


   За життя письменника не настигла слава. Він її зовсім не прагнув. Хотів, щоб читали, щоб розуміли. А тому писав просто і жив просто, як ті селяни, що стали героями його роману «Вир». Саме за цей роман Грирогій Михайлович отримав найвищу в Україні творчу відзнаку за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва і став Лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка в 1963 році посмертно. 
   В його доробках була також і перекладацька робота. Переклав українською мовою «Калину красную» В. Шукшина, яку було видано в Києві 1978 та 1986 роках. Якби Тютюнник не став письменником, він обов’язково відбувся б як мовознавець, бо з приводу лише одного слова Григорій Михайлович міг провести цілу наукову лекцію, дуже любив мову полтавського краю і рідну природу.

   «Він мав талант людяності, і вроджений, і вистражданий. Справжній талант не дається без болю і муки, як і саме життя. А ще життя не дається без любові… Мало – бачити, мало – розуміти. Треба любить… Бо любов, то найвищий дар, який коли небудь може отримати людина…» писав про Григорія Тютюнника його молодший брат, відомий письменник Григір Тютюнник.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар