субота, вересня 15

Крокує осінь.


       Серед багатьох дивовижних речей, які Японія подарувала світу, найсамобутнішим можна назвати самий мініатюрний жанр поезії – хоку. Хоку – це передане у поетичній формі миттєве враження від того, що відбувається у цю хвилину. На перший погляд, ці три короткі рядки такі прості, але в них так багато філософії. Соглядання і милування швидкоплинним світом – ось філософія японського хоку на мій погляд.
Неперевершеним майстром хоку був Мацуо Басьо. Його життя, як і хоку огорнуте серпанком таємниці і недомовленості. Достаменно не відомо всі  факти про життя Басьо. Вважають, що він народився у заможній родині, але не зміг працювати на поприщі чиновника, яке йому приготувала сімя. Він кинув все і пішов мандрувати світом, складаючи свої вірші. В нього було багато учнів і послідовників, яким він з радістю передавав свої знання і вміння.
Шановні, вам когось нагадує цей образ?
Мені одразу спадає на думку імя нашого видатного філософа, поета, письменника – Григорія Сковороди. Дві зовсім різні країни, різний світогляд і культура, але такі схожі стежки у житті!

Улюбленне із Мацуо Басьо:

Вихор восени
Крізь щілину вдерся в дім –
Гострий, наче спис.

Нині двом зіркам
Не зустрітися – дощем
Небо затягло…

Трави шелестять
На осіннім вітерці
Шепотом чужим…

В небі восени
Чисто сяйво місяця –
Свято для очей!


Перші кроки осені надихнули також і мене.

Крокує осінь.

Опало листя,
й павутиння полетіло.
Осінньої пори то перші кроки…

Вже з ранку стелиться туман.
Роса на травах, але сонце гріє…
Щоби красу цю обійняти
у вересні так тягне мандрувати.

Крапля за краплею падає дощь.
Знаю –
Сьогодні ти не прийдеш…

То вітер нагинає віти,
Шумить і гонить хмари -
Вітає осінь тим бравурним маршем!

                                      Вікторія Дріга.

Немає коментарів:

Дописати коментар