четвер, вересня 29

Трагедія, яку не забути.

9 вересня – День вшанування памяті загиблих у Бабиному Яру.

Ба́бин Яр — урочище на північно-західній околиці Києва. Простягається воно від Кирилівської вулиці в напрямку вулиці Мельникова між Кирилівською церквою і вулицею Олени Теліги.

Бабин Яр став братською могилою понад сто тисяч людей, розстріляних нацистами протягом 1941-1943 років: євреїв, циган, військовополонених, моряків Дніпровського загону, радянських підпільників, активістів ОУН та інших, кого Третій рейх мав за ворогів. 














Сьогодні ми вшановуємо загиблих Хвилиною памяті "Трагедія, яку не забути". Серед наших читачів знайшлися такі, що чули оповіді про страшні події у Бабиному Яру з вуст очевидців. Вони поділилися з нами жахливими спогадами.


Цю трагедія ми не можемо забути. Таке не повинне повторитися ніколи!!!

субота, вересня 24

Чарівні родзинки міста.

  Наше місто має славетну давню історію і знакові для всіє країни  місця. Це по-перше, острів Хортиця, ДніпроГЕС, але є в Запоріжжі і меньшвідомі, але улюблені мешканцями міста і його гостями вулички, пам'ятники , фонтани.
  Сонячним осіннім днем ми запропонували своїм читачам Бібліотечну краєзнавчу експедицію "Чарівні родзинки міста".    
  Приємно погуляти теплим суботнім днем поруч з фонтаном на площі Маяковського або на бульварі Шевченко і послухати оповідання про історію возведення цих спород, їх сокральне значення. Прогулюючись невідомими широкому загалу вуличками, ми також згадали улюблений багатьма фільм "Весна на заречной улице", який знімався у нашому місті.
   
   А ще нам пощастило потрапити на міське свято - Фестиваль консервації і долучитися до нього. Яскраві свята за участю народних колективів, ярмарки народних промислів створюють у місті різноманітну, цікаву, святкову атмосферу.
Цією краєзнавчою експедицією ми розпочали цикл заходів, які присвячено святкуванню Дня міста Запоріжжя.

четвер, вересня 22

Життя - як роман, романи - як життя.

Роман "Великий Гетсбі" увійшов у список 100 найкращих романів усіх часів, тим самим внес свого автора, Френсіса Скотта Фіцджеральда, у список кращих письменників 20 століття.
Френсіс народився 24 вересня 1896 року в забезпеченій ірландській сім'ї, яка проживала у місті Сент-Пол штата Міннісота.
Фіцджеральд почав писати оповідання і п'єси, ще вступивши до престижного Принстонського університету. Навчався він не дуже успішно і тому не закінчивши університет, пішов у армію.
Деякий час після демобілізації він працював рекламним агентом і намагався надрукувати свої романи і оповідання, але без успіху.
Ще під час служби в армії він познайомився з Зельдою Сейр, що походила з багатої і поважної родини (вона була донькою судді штату Алабама) і вважалася головною красунею і самою бажаною нареченою штату. Саме з нею пов'язана вся подальша біографія і вся творчість Фіцджеральда. Незважаючи на заручини, Фіцджеральд і Сейр одружилися не відразу, оскільки сім'я Сейр була проти шлюбу, тому, що на той момент у Фіцджеральда не було нормальної роботи і постійного заробітку. Мабуть, бажання одружитися на Зельді і змусило Фіцджеральда шукати успіху на літературному попрощі, бо тільки успіх дозволив би йому розраховувати на прихильність її сім'ї. Тому він сідає переробляти свій рукопис "Романтичний егоїст", який йому на той момент так і не вдалося опублікувати.

Цей роман виходить у березні 1920 року під назвою «По цей бік раю» (This Side of Paradise) і моментально приносить Фицджеральду успіх. Через місяць після публікації Френсіс одружується на Зельді, яка послужила прототипом героїні роману Розалінди. Сюжет роману взято з власного життя автора.       Популярність роману Фіцджеральда відкриває йому дорогу в світ великої літератури: його твори починають друкувати в престижних журналах і газетах: «Scribner's», «The Saturday Evening Post» та інших. Крім популярності, ця робота приносить непоганий заробіток. Такі несподівані зміни у фінансовому становищі Фіцджеральда дозволили йому і Зельді жити настільки красиво і широко, що світська хроніка називала їх принцом і принцесою свого покоління.
Ставши після публікації першого роману одними з головних персонажів світської хроніки, Скотт і Зельда стали жити, як то кажуть, напоказ: вони насолоджувалися веселим багатим життям, що складалося з вечірок, прийомів і подорожей на європейські курорти. Вони постійно "викидали" якісь ексцентричні витівки, які змушували говорити про них весь американський вищий світ: то катання по Манхеттену на даху таксі, то купання у фонтані, то поява в голому вигляді на виставі. При всьому цьому їх життя складалося також з постійних скандалів, часто на грунті ревнощів і непомірного вживання алкоголю, як у нього, так і у неї.
Весь цей час Френсіс також примудрявся досить багато писати для журналів, що приносило досить відчутний дохід (він був одним з найбільш високооплачуваних авторів «глянцевих» журналів).
Проживаючи у 1924-1925 роках у Парижі, Фіцджеральд закінчує і публікує роман «Великий Гетсбі» (The Great Gatsby, 1925) - роман, який багато критиків, та й сам Фіцджеральд, вважають шедевром американської літератури того періоду, символом "епохи джазу".

 Фіцджеральд був відомий як своїми творами, так і розкішним способом життя. Одного разу Фіцджеральд сказав: «Не знаю, чи реальні ми з Зельдою люди, чи персонажі одного з моїх романів».

До 120-ї річниці з Дня народження Френсіса Скотта Фіцджеральда.